Всім привіт. Оскільки зараз знаходжусь далеко від моєї майстерні вірішив придбати 3д принтер, щоб займатись хоч якимось хоббі. Після доволі тривалих пошуків та роздумів, вирішив придбати BambuLabs X1 Carbon. З вимог в мене були:
- Якість друку
- Швидкість друку
- Простота використання
- Співвідношення габаритів до корисної області друку
- Можливість друкувати різними матеріалами
Мені не вдалося знайти достаньо детального огляду на цей принтер Українською або російською мовою, тому вирішив написати пост власноруч. До речі що до оглядів: У більшості оглядів цей принтер позиціонують як “Game Changer”, але мені важко його так назвати. Так принтер класний, в ньому скомбінована доволі велика кількість вдалих технічних рішень, але Гейм ченджером його можна назвати хіба що в порівнянні з тим що пропонують інщі виробники в цій ціновій категорії.
З принципово нового я побачив в цьому принтері хіба що lidar, та певні алгоритми. Решта, як на мене – доведені до розуму вдалі технічні рішення що я вже зустрічав або реалізовува самотужки.
Цей допис орієнтований більше на людей що не мають великого досвіду з 3д друком, або тих що поглядають на цей девайс та сумніваються.
Я спробую в цьому дописі не просто оглянути що є у принтері а більше розказати про ті чи інщі рішення, додати трохи загальної теорії та порівнянь з в ласним досвідом
Залізо
Думаю кращє почати розповідь з огляду хардварної частини.
Швидкість
Найбільший аргумент чому цей принтер класний – його швидкість.
Швидкість друку досягається завдяки кінематиці, здебільшого тут грає роль вага рухомих деталей, та хотенду, а також можливість плавити певну кількість філаменту за одиницю часу. Тобто для швидкого 3д друку треба вирішити дві проблеми
- Зменшити інерцію рухомих мас
- Збільшити обьєм філаменту що може розплавити та видавати наш 3д принтер
Кінеманика
Кінематика в принтері coreXY і нічого принципово нового в ній немає.
Щє у 20му я збудував свій франкенштейн що мав кінематику coreXY з деталей старого prusa i4. Ось одне з перших відео де я показував той принтер на етапі створення першої версії та розповідав про механіку. До речі Зверніть увагу на хотенд що встановлено )))
CoreXY не єдина швидка кінематика. Є щє дельта принтери. На приклад, я маю anycubic predator що також друкує доволі швидко. Delta механіка тако ж позбавлена проблеми нерівних z валів що спричиняють воблінг. Хоча там є власні складнощі. Щє існують кінематики h-bot та ultimaker (це знайбільш розповсюджених швидких).
В будь якому разі, нічого революційного в coreXY немає. Це просто дуже вдала механіка що дозволяє зменшити рухомі маси а також різницю мас між осями x та y, як наслідок, дозволяє рухатись дуже швидко як для cnc-машини.
До особливостей X1C я можу віднести хіба що карбонові рейки осі X. Теоретично вони мають зменьшувати загальну вагу вузла та різницю у вазі між осями X та Y. Але щось мені підказує, що з часом вони почнуть генерувати проблеми. Також мені не вдалось зрозіміти яким чином можна підтягнути ремені, але якийсь механізм точно має бути.
Друкуюча головка
Тут все набагато складніше ніж з механікою адже вимог багато і вони всі доволі високі.
Вага має бути якумога меньше, і ця вимога вже нас обмежує, адже паралельно до ваги нам потрібен хотенд що може плавити велику кількість пластику (Адже швидкі рухи не мають сенсу якщо принтер не може розплавити достньо пластику щоб друкувати з тією швидкістю).
Якщо ми хочимо мати можливість друкувати м’якими матеріалами і вцілому мати більш якісний друк – потрібен дірект екструдер а це також додаткова вага адже мотор та фідер стають частиною друкуючої головки.
Не забуваємо додати сюди обдув зони друку і різні датчики (на приклад мікролідар) та деталі кріплення всього.
Друкуюча головка це завжди компромісний вузол між вагою та можливостями. Повертаючись до Франкенштейну ви звернули увагу на друкуючу головку на відео? По суті це лише хотенд без фідера, та і взагалі без нічого. З часом, там з’явився лише обдув зони друку на базі маленького кулера 4010 від предатора. Але це система з довгим боуденом що дуже негативно впливає на ретракти, та позбавляє можливості друкувати м’якими матеріалами.
Якщо ж поглянути на ефектор anycubic predator там виробник доволі цікаво вирішував проблеми ваги:
Як бачите ефектор має на собі лише Хотенд та обдув зони друку а фідер винесли на окримий підвіс. Таким чином отримали дуже короткий боуден, що працює майже як дірект (Якщо що, я друкував м’якими філаментами на цьому принтері), та позбваили ефектор ваги фідера дозволивши рухатись доволі швидко. Тут варто зауважити що anycubic поставили у предатора доволі слабенький хотенд e3d v5 що значно обмежує швидкість друку цього принтера. Я не зміг зрозуміти чому не встановили вулкан, то ж я власноруч доробив ефектор щоб встановити вулкан та друкувати значно швидше.
що ж зробили bambulabs?
По перше це сам хотенд. Лише погляньте на хотенд X1C в орівнянні з вулканом:
Різницю в розмірі ви бачите самі. Різниця у вазі тако ж суттєва. Я не мав змоги зважити вулкано, але якщо взяти з інтернету його вагу в 140 грам, то виходить що бамбу легше більше ніж у два рази, при цьому він майже не відстає від вулкано. Ось скрін з одно з оглядів на youtube де автор встановлював хотенд від бамбулабс на зовсім інший принтер:
Враховуючи розміри та вагу це двовлі крутий результат.
Фідер за конструкцією дуже нагадує тітан, але зменшений в розмірі. На жаль не dual-gear, що трохи дивно, адже враховуючи результати тестів потоку dual-gear додав би швидкості друку. На деяких моделях фідер виготовлено з прозорого пластику, але це не мій випадок. Тому додаю фото з інтернету для наочності:
До речі у лівому верхньому куті встановлено датчик наявності філаменту. І це також класне рішення адже датчик дуже близько до хотенду і залишки філаменту що нікуди не згодяться будуть мінімальні.
Цікавою штукою для мене стала наявність відрізного леза. Я з таким раніше не зтикався. Таке рішення позбавляє складнощів пов’язаних з олавленою кінцівуою філаменту. Скільки ж нервів мені свого часу вимотали проблеми перемикання філаментів через те що оплавлена кінцівка шо виїхала з хотенду не заправлялась туди знову.
Тут варто згадати про систему AMS що дозволяє перемикати філаменти під час друку, адже саме під час перемикання філаментів лезо дуже допомогає. Принтер рухає друкуючий вузол у передній лівий кут щоб натиснути на ніж. Потім витягує філамент (З рівним відрізом!!!) до амсу і подає до фідера інший філамент. Також ж цим принтером немає потребі друкувати стовпчик адже сопло прочищається у окреме віконце позаду принтера.
Після “продувки” сопло очищається і їде далі друкувати.
Таким же чином Сопло очищається від залишку філаменту якщо той скінчився. Рішення цікаве але має як переваги так і недоліки. На приклад якщо ви друкуєте модель для якої потрібно часто змінювати філамент то на “продувку” витратиться доволі багато матеріалу. В тім зі стовпчиком він все одно витратиться.
Обдув сопла під час друку нагадує реалізацію на принтерах Voron Коли взяли кулер-турбіну та інтегрували у корпус. Але в нашому вирадку є щє додатковий обдув у вигляді величезного кулеру встановленого на бокову стінку. Маю відзначити що мені сподобалася така реалізація.
Друкуюча головка має велику кількість електронних компонентів, той же датчик філаменту, лідар, підсвітки та ін, навіть кулер обдуву хотенду не простий а з керованою швидкістю обертання. Щоб все зкомутувати та не тягати купу проводки за головкою у бамбулас вирішили надати цьому вузлу власний контроллер, та з’єднати його з рештою системи за допомогою usb-c кабеля.
Фото плати запозичів з інтернету адже власний принтер розбирати не хотілось
Побачивши таке я трохи прифігів, а потім замислився, адже usb-c цілком спроможний передавти ток у 5А та 28 вольт чого має буди цілком достатньо для роботи, навіть, для нагрівальних елементів E3D хотендів, не те що для мабулабівського. Розробники одним не надто товстим кабелем замінили величезний шмат проводки що лише заважатиме під час друку.
Проміжні висновки
Приблизно так виглядають налаштування швидкості (out of the box):
Якщо порівняти з anycubic predator, там на швидкостях більше ніж 160mm/s вже починались проблеми з екструзією. У бамбу з коробки ми бачимо швидкості 250 і навіть 300mm/s і він друкує доволі якісно.
Вага зменшена як умога сильніше, всі операції з філаментом максимально автоматизовані, а пов’язані з ними складнощі в більшості випадків вирішені тим чи іншим способом.
До недоліків можу віднести певну складність обслуговування та заміни сопла. Оскілки сопло це єдиний вузол з радіатором доведеться доволі сильно залізти в головку щоб його замінити, а тако ж вимазатися в термопасту. Тут також є опції, ви можете придбати лише хотенд, а можете придбати хотенд у зборі з електронними частинами. В другому випадку заміна буде проходити легше. Ось на відео можно роздивитись як розбирається та зберається хотенд та фідер:
Відео англомовне, про те достатньо наочне.
Що робити в разі проблем з контролером я взагалі не уявляю.
Тобто з цим принетром ви будете будете старатись замовляти для заміни вузли а не лізти вглиб і ремонтувати їх. Чи це добре? Кожен має власну відповідь.
Вісь Z
Вісь Z в X1C не виглядає чимось неймовірним. Механічно це три гвинта що рухаються одним мотором через ремінь. З боків є два лінійних вала та втулки. Тут потенційно вас очікуватимуть складнощі, якщо з якоїсь причини ви будете цей вузол розбирати та збирати назад. Гадаю що правильно все виставити буде доволі складно. Це не лише припущєння, я за схожою схемою робив стіл на перщій версії франкенштейна, і зрештою відмовився від неї, на користь консольного столу. Хоча у такого рішення є і переваги у порівнянні з консольною схемою.
Я не певен яким чином вони зменшують воблінг, звісно вал осі Z виглядає доволі рівним, та всеж. Скоріше за все гайка осі має певний зазор. Але це лише мої припущення, до речі на нижній частині столу є гайки що мають дозволити його калібрувати механічно, гадаю просто так їх чіпати не варто ))).
Зліва зверху на фото.
Стіл
Що до столу в мене було чи не найбільше сумнівів. Так вже склалось що я дуже не люблю магнітні столи і, зазвичай, віддаю перевагу ультрабазі. Маю сказати що магнітний стіл у цтому принтері мене приємно здивував.
І знову якість виконання та продуманість дозволила примінити магнітний стіл дуже вдало що додає зручноті у користуванні. В порінянні з ультрабазою деталі знімати значно легше і немає необхідності чекати доки стіл вихолоне.
Адгезія не ідальна але вона є. Я був дуже здивований коли перший друк PLA пластиком приклеївся до столу без клею при температурі у 35 градусів.
В цілому за реалізацію я поставлю плюс, про те, клей використовувати доведеться час від часу. Також магнітний стіл раджу частіше мити. До чистого столу майдже будь який бамбулабівський пла клеїться навіть без клею, звісно якщо у вас на першлму слої немає великої кількості дрібних деталей і принтер може малювати лініями достатньої довжини.
Розмір столу 256х256 мм, але ви наврядче зможете його використовувати на повний розмір. Найбільша деталь що мені доводилось друкувати була розміром 220х220 і вона вже зачепила лінії що екструдер малює для каліброки.
Для цього притера ви можете придбати різні магнітні столи. За замовчуванням ви отримуєте пластину що з одного боку дозволяє друкувати PLA а з іншого ABS, PETG та іншими матеріалами що потребують більш високої температури поверхні.
AMS
Це система що дозволяє використовувати декілька різних філаментів під час друку однієї деталі. Один АМС юніт дозволяє встановити чотири катушки. Теоретично таких юнітів може бути чотири. Не знаю кому і для чого воно потрібно, мені вистачає одного.
З переваг:
- По перше все зроблено доволі добротно
- Зручно реалізоване заряджання філаменту
- Продумані місця для розташування силікогелю
- Можливість автоматичного визначення який саме філамент встановлено в якому слоті за допомогою NFC мітки
- Можливість сінхронізації данних про філаменти з амс-у у слайсер
- Визначає коли філамент скінчився (До речі принтер продовжить друкувати залишком філаменту в системі доки не отримає сигнал від датчику встановленного на фідері)
Недоліки, вони також є
- Не зручно відєднувати (Раджу надрукувати спеціальний інструмент)
- Треба встановлювати катушки нормально а не закидати як попало
- Не кожна катушка стане в амс та буде там нормально працювати (Цей недолік можна вірішити за допоиогою проекту Hydra AMS, деталі для нього ви можете надрукувати на тому ж X1C, але в Hydra AMC немає місць для силікогелю)
Що сказати про АМС, я навіть не знаю, в мене вона просто працює. На Бамбулабівських форумах зустрічаються різні питання що в когось щось десь не працює, але схоже що це поодинокі випадки. До речі з новим принтером ви отримаєте набір тефлонових трубок для АМС-у. Про всяк випадок, якщо знадобляться.
Про Hydra AMS ось є доволі детальне відео, але англійською. Якщо вам буде цікаво мати таке українською дайте знати, я перероблю свій амс і зніму на відео.
Програмне забезпечення
Про п.з., мабуть варто написати окремий допис, але поверхнево токнусь варто.
Комбінація великої кількості правильно розміщєних дачиків, сенсорів та програмного забезпечення хоч і не робить цей принтер простим в обслуговуванні, але робить його дуже зручним у використанні.
На приклад, кожен раз перед друком принтер перевіряє який саме стіл ви встановили. Саме так, на переньому краї кожної магнітної наліпки розміщєно QR-код
Перед початком друку принтер перевіряє цей код і якщо не може його знайти, або він не відповідає поверхні що ви обрали у слайсері друк призупиняється і принтер видає помилку.
Також це повідомлення буде надіслано до слайсера на п.к. та додатку на телефоні. Таким чином принтер дає зрозуміти що щось пішло не за планом і варто підійти і перевірити замість того щоб почати друк, скажімо, без магнітної наліпки взагалі.
Є і зворотній бік. Інколи принтер видає таку помилку навіть якщо все правильно, це вже якийсь глюк. В такому разі просто нажимаємо продовжити.
На справді подібних перевірок і повідомлень про помилки доволі багато, особисто я зтикався з вже згаданою та з помилкою витягування філаменту під час зміни пластику.
Я криво закинув катушку до амсу і він не зміг витягнути філамент. Після того як катушка була встановлена як слід все запрацювало і друк було продовжено.
Слайсер та мобільний додаток, це окрема історія. Слайсер побудований на базі prusa sliser який в свою чергу став продовженням slik3r. І якщо пруша слайсером я не користувався, то slik3r був першим зручним та функціональним слайсером з яким я знайомився з 3д друком )).
Неприємною несподіванкою стало те що Bambu Studio не має Linux версії. Це не дуже зручно адже Windows в мене це друга OS яку я тримаю лише для SolidWorks та Lightroom. Тут виручає мобільний додаток bambu handy, завдяки якому я маю можливість спостерігати за друком не бігаючи до принтеру. А тако ж можу призупинити або зупинити друк у разі чого.
Функція запусу timelaps потрібна не кожному, але вона є і може працювати у двох режимах:
Якість відео та освітлення можете оцінити самі.
Ось вбудована камера що дозволяє спостерігати за друком, та записувати таймлапси.
Я щє не згадував про перевірку першого слою, детекцію спагетті, детекцію що щось заважає рухатись осям, автоматичні калібровки та багато інших реально корисних фітч.
Якість друку
Якість друку будемо розлядиати на деталях що друкувались з мінімальними змінами до настройок слайсеру за замовчуванням. Багато недоліків, на справді можно виправити якщо правильно змінити налаштування, але то окрема наука яка зробить цей допис щє вдвічі більшим (Якщо не втричі) тому залишимо поза кадром поки що advanced usage тим паче що з коробки все працює дуже і дуже непогано.
Для початку давайте подивимось на коробку що я надрукував для зберігання деталей принтера. Наче виглядає доволі непогано. І так воно і є на справді.
На боковій стінці розгледіти лінії не просто (Хоча і можливо). Але на поверхнях що друкувались під певним кутом лінії вже значно помітніщі
Маю визнати що зробити фото так щоб було помітно лінії виявилось не просто.
Взагалі на поверхнях що знаходяться під кутом до столу слої майже завжди видно. Інколи воно навіть виглядае зовсім некрасиво тут магії не сталось
Можете вважати що я чіпляюсь до дрібниць, але ні. Такий результат очікуваний і до речі значно кращій ніж я очікував. Звісно такий ефект можливо зменшити, але ж ми не торкаємось advanced usage.
Помітність ліній також варіюється в залежності від пластику, на приклад, на зеленому лінії майже непомітні, от на синьому, поміні дуже сильно. Втім як не старався мені не вдалось сфотографувати модель таким чином щоб лінії було добре видно на фото.
Час від часу принтер робить лінію трохи ширше або вужче від решти і такі дефекти дуже помітні. Це не трапляється часто, але буває час від часу
Цей синій горщік взагалі війшов не дуже вдалий. Поза тим що на ньому велика кількість дефектів я щє й виставив seam position в random, але забув увімкнути прочистку сопла наприкінці лінії, через це нижня частина вся в пупирках.
Я вже згадував про магнітні наліпки на стіл, доки я не отримав textured plate друкую на bambu cool plate (Мається на увазі коли друкую pla). До ції поверхні пластик не завжди добре клеїться і тому в комплекті з принтером ви отримаєте клей. Друкуючи на Ультрабазі я клей ніколи не використовував, тому з першого ж разу накосячів. Через те що я наніс клей нерівномірно отримав ось такий резултат:
Хоча камера бачить цю нерівномірнісь лише під певними кутами, оком я це бачу під будь яким кутом, гадаю що прибрати це вдасться лише постобробкою за допомогою наждакового паперу.
По при те що я тут показав лише косячні результати маю сказати що коли ви все робите правильно друк виходить дуже і дуже якісний, на чорному та червоному pla на бокових стінках слої розгледіти доволі не просто, а на зеленому та синьому вони перестають бути помітні на відстані близько 10ти сантиметрів.
Красиву поверхню можно отримати якщо друкувати на textured plate (так їх треба замовляти окремо) З такою наліпкою на чорному PLA (Іншими ще не друкував), можно отримати поверхню на якій навіть лінії друку розгледіти буде дуже і дуже важко.
Висновки
Що я можу сказати про цей принтер віддрукувавши приблизно 60 годин? Принтер на справді класний. Він з коробки вже має переважну більщість доробок та модифіувцій які зазвичай ми робимо власними руками, та навіть більше.
Так звана закрита екосистема може відлякувати людей що звикли внасними руками покращувати пристрій, цей принтер на справді буде трохи складніше доробляти, хоча ком’юніті та китайські копі-майстри вже повним ходом розробляють та виготовляють різні деталі що покращують (а іноді погіршують) пристрій.
Чи можна назвати X1 Game Changer-ом?
Якщо дивитись з боку маркетингу – мабуть так. Адже більщість виробників зовсім не хочуть вкладатись в розробку чогось нового. Вони освоїли виготовлення драгостолів і тепер експлуатують цю кінематику і в хвіст і в гриву. Саме тому коли на ринку з’являється щось трохи крутіше ніж драгостіл це вже game changer. А в нашому випадку X1C це не просто щось крутіше. Тут дуже багато рішень взяті з досвіду 3д друку комьюніті та довдені до стану коли цим зручно користуватись.
Якщо ж поглянути з боку технічного – нічого принципово новогу тут немає. Знову ж таки :
- Creality намагались освоїти кінематіку coreXY з 3д принтером Ender6. Я так і не зрозумів чому його виробництво згорнули модель була класна.
- Anycubic намагалсь освоїти кінематіку Delata і були доволі близькі до успіху. Якщо у пердаторі встановити рельсові навравляючі (Або хоча б не фарбувати профіль). Замінити хотенд на, скажімо, Вулкано, та встановити dual-gear фідер принтер вже буде поза конкуренцією.
- Добре що розробку дельти підхопили flsun і випустили свій V400 принтер що, як на мене, дуже близький до ідеалу дельти. Не вистачає хіба що амс якщо порівнювати з X1.
З точки зору програмно електронної частини X1С також являє собою доволі непогано зібрані до купи рішення що так чи інакше вже зустрічалсь у комьюніті, плюс певний подальший розвиток. Програмну частину з точки зору зручності та можливостей, мабуть, можна було б порівняти з кліпером, але я не на стільки добре його знаю щоб дати вам повноцінне порівняння.
Власне для мене після аналізу всього що я побачив на ринку, різної інформації про принтери та оглядів було лише два фіналісти це були flsun v400 та bambulabs X1C. Здебільшого зіграли роль габарити, можливісь друку різними матеріалами з коробки, та зручність використання.
Ось так зараз виглядає мій X1C на своєму місці:
P.S. Сам факт того що я вирішив написати про цей прилад, вже говорить сам за себе. Зазвичай я вважаю те чім займаюсь нудним і нікому не цікавим. До того ж більщість знань я отримою з ком’юніті тому не вважаю що можу поділитись чимось корисним. Але цей принтер для мене став знахідкою. Девайс який увібрав у себе все до чого я тягнувся перебудовуючи франкенштейна протягом останніх 3х років (2х якщо бути точним, адже через війну я випав з зоббі більге ніж на рік)